Користування землями водного фонду

Користування землями водного фонду регулюється Земель­ним кодексом України і Водним кодексом України.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земель­ним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються . водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спец­іалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибереж­ними захисними смугами, смугами відведення, береговими сму­гами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть на­даватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, інозем­ним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогос­подарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення нау­ково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і во­дойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з до­держанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі


(на місцевості) і одержання відповідного документа, що по­свідчує це право.

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.

Право тимчасового користування землями водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

Користувачі земель водного фонду зобов'язані:

? виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоп­лення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руй­нування;



? суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів;

? запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пе­стицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладан­ням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геолого-розвідувальні роботи.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються в уста­новленому законом порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності.

На зазначених землях забороняється діяльність, що негатив­но впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньо­му призначенню, зокрема:

♦ розорювання земель (крім підготовки грунту для залужен­
ня і заліснення), а також садівництво та городництво;


Земельне право України


Розділ XXI. Правовий режим земель водного фонду



? зберігання та застосування пестицидів і добрив;

? влаштування літніх таборів для худоби;

? будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідро­метричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

? миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;

? влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, ското­могильників, полів фільтрації тощо.

Під час користування землями прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток, лиманів і на островах за­бороняється:

? застосування стійких і сильнодіючих пестицидів;

? влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

? влаштування вигребів для накопичення господарсько-по­бутових стічних вод обсягом більш як один кубічний метр на добу;

? влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезараження рідких відходів.

Користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні) споруди водогос­подарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати посад­ку, догляд та охорону лісів у смугах відведення каналів, гідро­технічних та інших споруд міжгосподарського значення.

На ділянках із штучно створеними лісонасадженнями та природними лісами у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення допуска­ються рубки догляду та санітарної рубки, що проводяться згідно з рекомендаціями органів лісового господарства.

За використанням та охороною земель водного фонду здійснюється державний контроль у встановленому законодав­ством порядку.


5. Водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попе­редження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією госпо­дарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється:

? використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

? влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

? скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути доз­волено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погоджен­ням з державними органами охорони навколишнього природ­ного середовища, водного господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спец­іально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них затверджено По­становою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. №486.

Цей порядок встановлює єдиний правовий механізм визна­чення розмірів і меж водоохоронних зон та ознаки їх правово­го режиму.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприят­ливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм.


Земельне право України


Розділ XXI. Правовий режим земель водного фонду



До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

У межі водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх ви­користання відповідно до ст. 88-91 Водного кодексу України.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно - технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів вод­ного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекори­стувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

? рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсив­ності берегоруйнування, конструкції інженерного захис­ту берега;

? цільового призначення земель, що входять до складу во­доохоронної зони.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі. Внут­рішня межа збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. Зовнішня межа, як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і виз­начається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

? затоплення при максимальному повеневому (паводково­му) рівні води, що повторюється один раз на десять років;

? берегоруйнування, мандрування;

? тимчасового та постійного підтоплення земель;

? ерозійної активності;

♦ берегових схилів і сильноеродованих земель.
Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських

населених пунктів, землях сільськогосподарського призначен-578


ня, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогос­подарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:

? зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;

? розрахункової зони перероблення берегів;

? лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охо­роні вод, із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

? усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.

Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохо­ронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохорон­ної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як пра­вило, збігається з прибережною захисною смугою і визначаєть­ся шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони за­бороняється:

? застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

? розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

? скидання неочищених стічних вод з використанням ба­лок, кар'єрів, струмків тощо.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може провади­тись добування піску і гравію за межами земель водного фон­ду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Видобування піску та гравію провадиться на підставі доз­волів, що видаються в установленому законом порядку.


Земельне право України


Розділ XXI. Правовий режим земель водного фонду



Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впоряд­кування водоохоронних зон, за винятком земель водного фон­ду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогоспо­дарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруд­нення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибе­режні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва бере­ги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

? для малих річок, струмків і потічків, а також ставків пло­щею менше 3 гектарів - 25 метрів;

? для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

? для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захис­на смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виді­ляється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

? розорювання земель (крім підготовки грунту для залужен­ня і заліснення), а також садівництво та городництво;

? зберігання та застосування пестицидів і добрив;

? влаштування літніх таборів для худоби;


? будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідро­метричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

? миття і обслуговування транспортних засобів і техніки;

? влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, ското­могильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, мо­жуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її ре­жим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не іідповідають режимам господарювання, підлягають винесенню ; прибережних захисних смуг.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може вико­ристовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших ліку­вально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах забороняється:

? застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

? влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

? влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

? влаштування полів фільтрації та створення інших споруд приймання і знезараження рідких відходів.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, по­шкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідро­технічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режи­мом користування.

Розміри смуг відведення та режим користування ними вста­новлюються за проектом, який розробляється і затверджується





Земельне право України



2300777239572301.html
2300885845401245.html
    PR.RU™